Пієлонефрит — це поширене урологічне захворювання нирок гострої чи хронічної форми, яке має інфекційний характер та може вражати відразу дві нирки, систему з’єднувальних канальців, а також ниркові чаші та балії. Пієлонефрит нирок виникає при потраплянні у сечовивідну систему синьогнійної чи кишкової палички, стафілококів та інших патогенних бактерій, які вражають як жінок, так і чоловіків. Однак, жінки більш схильні до розвитку пієлонефриту, через специфічну анатомічну будову сечовидільної системи.
Запалення нирок є небезпечним, оскільки розвивається досить швидко, але його важко діагностувати через слабку вираженість симптомів, або ж їх повну відсутність. А без своєчасної діагностики та правильного лікування несе серйозну загрозу здоров’ю пацієнта та призводить до розвитку ниркової недостатності, а у важких випадках до летального результату.
Зміст:
- Причини розвитку пієлонефриту
- Симптоми та клінічні прояви пієлонефриту
- Ускладнення та наслідки захворювання
- Діагностика пієлонефриту
- Лікування та профілактика захворювання
Причини розвитку пієлонефриту
Основними збудниками запального процесу у нирках є кишкова паличка, стафілококи, стрептококи та бактерії протей. Викликають запалення також бактерії псевдомонади, ентерококи та кандиди. Усі ці бактерії та патогенні мікроорганізми потрапляють до нирок:
- гематогенним шляхом, тобто через кров яка надходить з іншого осередку інфекції в організмі, наприклад, при тонзиліті, отиті, бронхіті, пневмонії;
- урогенним, тобто з нижніх сечовивідних шляхів по його стінці чи просвіту;
- лімфогенним шляхом, а саме з кишківника через лімфатичну систему.
Фактори ризику
Крім наявності самого збудника в організмі, для виникнення пієлонефриту потрібні й інші супутні фактори. Тож, пієлонефрит – причини та супутні хвороби:
- сечокам’яна хвороба;
- цукровий діабет;
- порушення кровопостачання нирок;
- аномальний розвиток нирок та сечостатевої системи;
- хронічні осередки простатиту, сальпінгіту, тонзиліту;
- загальне ослаблення імунітету;
- авітаміноз;
- порушення відтоку сечі та застій сечі;
- аденома простати;
- тиск на сечоводи матки під час вагітності;
- злоякісні пухлини чи доброякісні новоутворення у тканинах нирок;
- систематичне переохолодження організму.
Симптоми та клінічні прояви пієлонефриту
Виявити пієлонефрит, симптоми та клінічні прояви якого є досить специфічними та часто маскуються під ознаки інших інфекційно-запальних захворювань, самостійно практично неможливо. Крім того, симптоматика захворювання може проявлятись відповідно до індивідуальних особливостей організму, причин, які її спровокували, та стадії перебігу хвороби.
Гострий пієлонефрит
Наприклад, гострий пієлонефрит має такі основні симптоми:
- стрімкий початок;
- підвищення температури тіла до 39–40 градусів;
- озноб та виражена слабкість;
- відсутність апетиту, постійне відчуття нудоти та блювання,
- різкий біль у попереку;
- пронизливий біль при сечовипусканні;
- зміна кольору та запаху сечі;
- сильне потовиділення та відчуття спраги;
- головний біль та порушення сну.
Хронічний пієлонефрит
А от хронічний пієлонефрит розвивається протягом досить тривалого часу і найчастіше виникає внаслідок переохолодження, не дотримання режиму лікування гострого запалення нирок, циститу, запалення сечового міхура чи передміхурової залози. Клінічна картина немає яскраво виражених ознак. Проте, на відміну від гострого, при хронічному пієлонефриті, інфекція вражає обидві нирки і більшість пацієнтів скаржаться на:
- слабкість та субфебрильну температуру, яка не піднімається вище ніж 37,5 градусів;
- приглушений, про те ниючий біль у попереку, поблизу ураженої нирки;
- погіршення апетиту та виражені розлади сечовипускання.
Зазвичай у періоді ремісії, пацієнти не відстежують початкових симптомів хронічного пієлонефриту. Про те, під час фаза загострення запального процесу – виникають ознаки, які проявляються у хворих на гострий пієлонефрит.
Ускладнення та наслідки захворювання
Відмова від своєчасного медичного лікування запалення нирки призводить до розвитку ускладнень, які є небезпечними для здоров’я пацієнта. Характерними ускладненнями пієлонефриту є:
- уросепсис сечостатевої системи;
- гостра ниркова недостатність;
- запалення жирової клітковини наднирників;
- абсцес нирки;
- порушення кровообігу;
- паранефрит;
- сепсис.
Діагностика пієлонефриту
За клінічними симптомами, можна діагностувати гострий пієлонефрит. Діагностика хронічного запалення передбачає консультацію та обстеження у лікаря, для збору анамнезу захворювання, а також призначення додаткових лабораторних досліджень:
- загальний аналіз сечі;
- мікроскопія та бакпосів сечі;
- клінічний та біохімічний аналізи крові;
- бакпосів крові;
- УЗД нирок, сечовидільної системи та органів малого таза;
- комп’ютерна томографія та рентгеноконтрастні дослідження.
Лабораторне дослідження сечі є найефективнішим методом діагностики пієлонефриту. Оскільки, відповідно за кількістю білка та наявності у сечі шкідливих та патогенних бактерій, можна швидко виявити запалення. Загальний аналіз крові дозволяє визначити стадію запального процесу, а для підтвердження та визначення характеру хвороби, проводять бактеріальний посів. Бакпосів крові та сечі, дозволяє визначити тип патогенної мікрофлори та причину розвитку пієлонефриту.
Проводячи УЗД або КТ лікар відразу може побачити блокування відтоку сечі з нирки та додатково призначити ендоскопічну діагностику – цистоуретеропієлоскопія. Для проведення цієї процедури лікар через уретру вводить у сечовий міхур тонкий катетер, за допомогою якого доходить до ниркової балії та усуває блокування відтоку сечі. Що дозволяє на етапі проведення діагностики здійснити лікувальну процедуру та полегшити симптоми.
Лікування та профілактика захворювання
Методика лікування пієлонефриту нирок встановлюється лікарем відповідно до:
- форми захворювання: гострий чи хронічний пієлонефрит;
- причин розвитку запалення;
- загального стану пацієнта;
- наявності чи відсутності ускладнень;
- результатів очного обстеження та результатів лабораторних досліджень.
У разі діагностування нескладного гострого пієлонефриту лікар призначає лікування в умовах стаціонарного відділення урології. Консервативне лікування у відділенні передбачає медикаментозну терапію препаратами, які швидко усувають запальний процес та запобігають розвитку серйозних ускладнень. Важка форма гострого пієлонефриту передбачає комплексне лікування за допомогою детоксикаційної терапії, відновленні імунітету пацієнта та призначенню спеціальної низькобілкової дієти.
Лікування хронічного пієлонефриту відбувається за схожою схемою, але є дещо складнішим та займає більше часу. Під час лікування хронічного запалення нирок лікар в першу чергу призначає лікування, яке забезпечує усунення причин розвитку захворювання, за допомогою антибактеріальної терапії та нормалізації роботи імунної системи. У важких випадках, що викликають порушення відтоку сечі, утворення абсцесу нирки – лікування можливе лише за допомогою хірургічного втручання.
Важливим етапом є профілактика пієлонефриту, яка полягає у дотриманні простих правил та самостійному спостереженні за станом здоров’я. А заходи профілактики передбачають:
- дотримання правил особистої гігієни;
- обмеження споживання чистої солі та надмірно солоної їжі;
- дотримання водного балансу відповідно до індивідуальних особливостей організму;
- уникнення переохолодження організму;
- своєчасне лікування урологічних захворювань, цукрового діабету та інфекцій;
- огляд у лікаря уролога не менше одного разу на рік.
Заходи з профілактики запалення нирок допоможуть вам зменшити ризик розвитку первинного гострого пієлонефриту та захистять від загострень хронічного пієлонефриту.
Залиште відгук